Історія справи

Постанова ВГСУ від 11.11.2014 року у справі №904/8847/13
Постанова ВГСУ від 21.04.2015 року у справі №904/8847/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року Справа № 904/8847/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Малетича М.М., Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "Весна" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014у справі№904/8847/13 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"до1. Фермерського господарства "Весна" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" простягнення заборгованості у загальному розмірі 552 239,01 грн

за участю представників сторін

від позивача: Фурман В.В.,

від відповідача 1: Майдебура І.П.,

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фермерського господарства "Весна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 552 239,01 грн; яка складається: 494 474,70 грн. - основний борг, 54 114,45 грн. - проценти, 3 649,86 грн. - пеня. Крім того позивач просив суд стягнути на його користь солідарно з відповідачів 20 000 грн. - вартість послуг адвоката та 11 044 ,78 грн. - судовий збір.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі №904/8847/13 позов задоволено. Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Весна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 494 474, 70 грн. - основного боргу; 54 114, 45 грн. - процентів; 3 649, 86 грн. - пені; 11 044, 78 грн. - судового збору; 20 000, 00 грн. - вартість послуг адвоката.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 вказане рішення місцевого суду змінено. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Весна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 494 474,70 грн. - основного боргу; 54 114,45 грн. - процентів; 3 649,86 грн. - пені; 11 044,78 грн. - судового збору. Стягнути з Фермерського господарства "Весна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 20 000,00 грн. - вартість послуг адвоката. У задоволені заяви Фермерського господарства "Весна" про відстрочку виконання судового рішення до 30 липня 2014 - відмовити".

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Фермерське господарство "Весна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 та рішення місцевого господарського суду від 23.01.2014 скасувати частково в частині стягнення 54 114,45 грн. - процентів, 3 649,86 грн. - пені, 20 000 грн. - послуг адвоката та 11 044,78 грн. - судового збору, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення 54 114,45 грн. - процентів, 3 649,86 грн. - пені відмовити, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Агросфера" в частині стягнення 54 114,45 грн. процентів та 3 649,86 грн. пені - відмовити, а судовий збір та вартість послуг адвоката зменшити та стягнути в рівних частинах з ФГ "Весна" та ТОВ "Агросфера".

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (Продавець) та Фермерським господарством "Весна" (Покупець) укладений Договір купівлі - продажу № 11203 від 22.03.2013, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість Засобів Захисту Рослин, Мікродобрив, іменованих у подальшому Товар, відповідно до умов даного Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до п.3.1. Договору купівлі - продажу конкретний вид Товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Товару встановлена по домовленості Сторін, а Сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США. Оплата вартості Товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні, згідно розділу 4 цього Договору.

Відповідно до п.3.2. Договору купівлі - продажу загальна сума Договору складається із суми вартості Товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною, з урахуванням зміни ціни у спосіб передбачений пунктами 4.7., 4.8. та суми процентів за користування товарним кредитом.

Згідно зі специфікаціями до Договору купівлі - продажу № 11203 від 22.03.2013 № 1 від 17.04.2013; № 2 від 20.05.2010; № 3 від 30.05.2013; № 4 від 30.05.2013; № 5 від 30.05.2013; № 6 від 04.06.2013; № 7 від 05.06.2013; № 8 від 06.06.2013, № 9 від 11.06.2013; № 10 від 14.06.2013; № 11 від 18.06.2013; № 12 від 18.06.2013; № 13 від 25.06.2013; № 14 від 01.07.2013; № 15 від 08.07.2013; № 16 від 08.07.2013; № 17 від 09.07.2013; № 18 від 17.07.2013 сторонами було узгоджено конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару, який має бути проданий продавцем.

Також вищевказаними специфікаціями сторонами визначено грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - долар США та визначено курс 1 української гривні по відношенню до 1 долара США.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було передано, а відповідачем прийнято обумовлений договором купівлі - продажу товар згідно з видатковими накладними на загальну суму 590 142,36 грн. Отримання відповідачем 1 товару по вищевказаних накладних здійснено на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Однак, всупереч умовам договору відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повної оплати не виконав, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 494 474,70 грн., яку він просив суд солідарно стягнути з відповідачів на його користь, а також просив стягнути на його користь проценти за користування кредитними коштами та пеню відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд (за виключенням витрат на послуги адвоката), виходив з того, що заявлена до стягнення сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, доведена позивачем належними доказами та не спростована відповідачем 1. Оскільки позивачем було доведено факт невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за укладеним договором, вимоги позивача про стягнення суми процентів за користування кредитними коштами та пені за прострочення оплати є правомірними та обґрунтованими. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого господарського суду, поклав на відповідача 1 витрати на послуги адвоката у розмірі 20 000 грн., оскільки вважав, що цій спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 1, а на підставі ст.49 ГПК України суд має право покласти на таку сторону судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №11203, позивачем було передано, а відповідачем прийнято обумовлений договором товар згідно з видатковими накладними на загальну суму 590 142,36 грн.

Згідно зі специфікаціями № 1 від 17.04.2013 та № 2 від 20.05.2013 товар було продано на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу, з наступним графіком його сплати: 50% від суми вартості всього товару по специфікаціям покупець має сплатити до 15.09.2013; решту 50 % від суми вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до 25.10.2013. Згідно з специфікаціями № 3 від 30.05.2013; № 4 від 30.05.2013; № 5 від 30.05.2013; № 6 від 04.06.2013; № 7 від 05.06.2013; № 8 від 06.06.2013, № 9 від 11.06.2013; № 10 від 14.06.2013; № 11 від 18.06.2013; № 12 від 18.06.2013; № 13 від 25.06.2013; № 14 від 01.07.2013; № 15 від 08.07.2013; № 16 від 08.07.2013; № 17 від 09.07.2013; № 18 від 17.07.2013 товар було продано на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу до 15.10.2013.

Відповідач 1 за придбаний товар розрахувався лише частково на загальну суму 111 307,59 грн., з яких 23 307,59 грн. - вартість товару, повернутого відповідачем 1, а також відповідачем здійснено чотири платежі на загальну суму 88 000,00 грн.

Згідно з розрахунком проіндексованої суми вартості товару (боргу) по Договору купівлі - продажу № 11203 від 22.03.2013 вбачається, що борг відповідача 1 складає загальний розмір 494 474,70 грн., з яких: 478 834,77 грн. - залишок несплаченої відповідачем 1 суми боргу згідно з видатковими накладними; 15 639,93 грн. - сума індексації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про те, що наявність заборгованості відповідача 1 перед позивачем та її розмір підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині були обґрунтовано задоволені судами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в зазначеній частині рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідачем 1 не оскаржується.

Крім суми заборгованості, позивач просив суд стягнути на його користь проценти за користування товарним кредитом в сумі 54 114,45 грн. та пеню у розмірі 3 649,86 грн.

Згідно з ч.3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.7.2. Договору купівлі - продажу, якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена у п. 7.3. цього Договору. Відповідно до п.7.3. Договору купівлі - продажу, якщо Покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховується 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі №904/2617/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2014, позов ФГ "Весна" до ТОВ "Агросфера" про визнання договору частково недійсним, а саме підпунктів 7.2, 7.3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 договору, задоволено частково, визнано недійсним лише підпункт 12.4 договору купівлі - продажу №11203 від 22.03.2013, в іншій частині позову відмовлено.

Право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на викладене, доводи касатора про те, що відповідальність покупця, яка передбачена пунктами 7.2, 7.3 договору, фактично дублює його відповідальність, передбачену пунктом 7.1 цього ж договору, а тому встановлені пунктами 7.1 та 7.2, 7.3 договору штрафні санкції не можуть застосовуватись одночасно, є помилковими.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, загальний розмір процентів за користування відповідачем 1 товарним кредитом складає 54 114,45 грн.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства. Розмiр неустойки, встановлений законом, може бути збiльшений у договорi (ст.ст. 549, 551 ЦК України).

Відповідно до п.7.1. Договору купівлі - продажу у випадку порушення термінів оплати, обумовлених в Специфікації (ях) до Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сума пені за несвоєчасну оплату поставленого Товару, за розрахунком позивача, складає 3 649,86 грн.

Судами також було встановлено, що в забезпечення виконання Фермерським господарством "Весна" (Позичальником) зобов'язань за Договором купівлі - продажу №11203 від 22.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (Кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (Поручитель) укладений Договір поруки № 11203-ПОР від 22.03.2013.

Предметом договору поруки є зобов'язання Поручителя перед Кредитором відповідати за порушення Боржником - Фермерським господарством "Весна" його зобов'язань перед Кредитором по основному договору, передбаченому розділом 2 цього договору поруки, що включає: погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору; погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару, у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу, пені) що передбачені умовами основного договору (п.1.1. договору).

Підставою для цього договору поруки є дійсна вимога Кредитора до Боржника, зазначена у основному договорі, в тому встановленому обсязі, у ті ж встановлені строки, та в тому ж встановленому порядку (п.1.2. договору).

Відповідно до п.1.4. Договору поруки Поручитель відповідає солідарно та в повному обсязі по зобов'язанням Боржника перед Кредитором по основному договору. При цьому Кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх Боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Цим договором поруки забезпечується виконання зобов'язання у повному обсязі.

Відповідно до п.5.1. Договору поруки у разі порушення Боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

Згідно з вимогами ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідач 1 заперечує проти включення в загальну суму позовних вимог штрафних санкцій (процентів за користування та пеню), посилаючись на те, що їх нарахування при наявності форс-мажорних обставин суперечить вимогам статті 617 Цивільного кодексу України. При цьому відповідач 1 вважає, що несприятливі погодні умови, які спричинили загибель і пошкодження сільськогосподарських культур на площах Фермерського господарства "Весна" станом на 02.09.2013, є форс-мажорними обставинами. В підтвердження факту форс - мажорних обставин відповідачем - 1 наданий висновок Торгово - промислової палати України про форс-мажорні обставини від 24.09.2013 №2205/05-4.

Частиною 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Сторонами Договору купівлі - продажу №11203 від 22.03.2013 питання настання форс-мажорних обставин врегульовано в розділі 12.

Відповідно до пункту 12.1. Договору, у випадку настання обставин, що знаходяться поза контролем сторін (форс-мажорних), які Сторонами не могли бути передбачені і враховані, як - то: стихійні лиха, військові дії, страйки (крім персоналу сторін) - Сторона, що підпала під дію таких обставин, звільняється від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов'язань по Договору при умові підтвердження факту існування форс-мажорних обставин довідкою Торгово - промислової палати України та, якщо ці обставини стали прямою причиною неможливості виконання договірних зобов'язань.

Пункт 12.2. Договору купівлі - продажу передбачає, що несприятливі погодні умови та інші обставини, які призвели до загибелі посівів чи/або втрати урожаю Покупця не є підставою для звільнення Покупця від обов'язку розрахуватись по даному Договору та сплачувати штрафні санкції.

Відповідно до пункту 12.3. Договору купівлі-продажу за настання обставин, що вказані в пункті 12.1. даного Договору, Сторона, до якої вони виникли, повинна в триденний термін письмово повідомити другу Сторону про настання таких обставин, з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин довідкою Торгово - промислової палати України. Строк надання довідки - 5 календарних днів з моменту повідомлення Стороні про настання форс - мажорних обставин.

Колегія суддів погоджується з судами першої та апеляційної інстанцій про неможливість прийняття в якості доказу існування форс-мажорних обставин висновок Торгово - промислової палати України про форс - мажорні обставини від 24.09.2013 № 2205/05-4, оскільки визначені відповідачем-1 несприятливі погодні умови не є форс - мажорними обставинами в розумінні положень закону та договору. Відповідачем 1 порушено порядок та строки повідомлення Позивача про настання цих обставин, а також всупереч умовам Договору довідку надано з порушенням строку для її видачі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем 1 порушено зобов'язання за Договором купівлі - продажу №11203 від 22.03.2013, у зв'язку з чим у позивача згідно з Договором поруки №11203-ПОР від 22.03.2013 виникло право висунути вимоги щодо задоволення виконання зобов'язання за основним Договором до відповідачів солідарно.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що на користь позивача слід стягнути солідарно з відповідачів суму процентів за користування та пеню.

Разом з тим, доводи касатора щодо неправомірності стягнення з нього витрат на послуги адвоката та солідарного стягнення з відповідачів судового збору заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що послуги адвоката надавались за Договором №011-13 про надання послуг адвоката у сфері права від 25.10.2013, укладеним між Адвокатським об'єднанням "Адвокатське бюро "Баррістер" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (Замовник), згідно з якими позивач сплатив виконавцю погоджену вартість послуг адвоката в розмірі 20 000 грн., що підтверджено платіжним дорученням №53013 від 21.01.2014.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п.6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України" зазначено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (п.4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України").

Отже, витрати позивача на оплату послуг адвоката є однією зі складових частин судових витрат, а тому їх розподіл між сторонами у справі повинен визначатися судом відповідно до загальних правил, встановлених ч.5 ст. 49 ГПК України, а розмір судового збору може покладатися судом на винну сторону.

При цьому слід врахувати, що нормами процесуального законодавства не передбачено стягнення судових витрат солідарно. Таким чином, суд повинен був покласти на відповідачів обов'язок по оплаті послуг адвоката не солідарно, а вказати конкретні суми. При стягненні судового збору суд повинен був врахувати положення ч.2 ст. 49 ГПК України.

Оскільки передбачені ч. 2 ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права визначити суми судових витрат, які підлягають стягненню з кожного з відповідачів, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню в зазначеній частині, а справа - направленню в цій частині на новий розгляд до господарського суду першої інстанції; в іншій частині рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду слід залишити без змін.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене та вирішити питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Весна" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі № 904/8847/13 в частині розподілу судового збору та витрат на оплату послуг адвоката скасувати. Справу в цій частині направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі № 904/8847/13 залишити без змін.

Головуючий М. Малетич Судді: К. Круглікова О. Мамонтова